Поняття "інформаційні технології навчання" виникло у 70-х роках минулого століття і передбачало організацію навчального процесу на базі паперових та плівкових носіїв інформації. Сьогодні інформаційні технології набули нового статусу завдяки бурхливому розвитку комп’ютерної техніки, наслідком якого стало масове застосування персональних комп’ютерів у навчальному процесі. Інформаційна технологія має наступну структуру

–       технічне середовище; 

–       програмне середовище; 

–       предметне середовище, яке визначає зміст конкретної науки на рівні навчальної дисципліни; 

–       методичне середовище, яке передбачає наявність інструкцій, методик застосування, оцінки ефективності тощо.

На сучасному етапі однією із найважливіших задач навчання студентів педагогічних вузів є підготовка майбутніх вчителів до успішного застосування новітніх інформаційних технологій у процесі навчання учнів загальноосвітніх шкіл, зокрема, для організації їх самостійної пізнавальної діяльності. У зв’язку з цим одним з важливих критеріїв професіоналізму сучасного вчителя фізико-математичних дисциплін є його фундаментальна підготовка в області інформатики та інформаційних технологій.

Ні для кого не є секретом, що останнім часом спостерігається тенденція до погіршення якості фізико-математичних знань. А тому підвищення рівня фізико-математичної підготовки можна досягти шляхом покращення методики навчання, зокрема, за рахунок посилення взаємозв’язку з іншими навчальними дисциплінами. Одним із активних напрямів інтенсифікації вивчення фізико-математичних дисциплін є комп’ютеризація навчального процесу та застосування новітніх інформаційних технологій.

Як показують дослідження багатьох вчених, 100% учнів віддають перевагу навчанню із використанням комп’ютера [22]. Цей результат підтвердився і при опитуванні нами учнів 9-11-х класів гуманітарного ліцею-інтернату Вінницького гуманітарно-педагогічного коледжу (75 опитаних). А



тому особливу увагу доцільно звернути на використання електронних засобів навчального призначення (ЕЗНП) для організації самостійної пізнавальної діяльності. В першу чергу потрібно ознайомитися із класифікацією електронних засобів навчального призначення. Слід відмітити, що електронні засоби навчального призначення мають багатошаровий характер. З одного боку, відповідно до їх функцій, електронні засоби навчального призначення можна віднести до навчальних видань і відповідно, використати принципи класифікації навчальних книг [6]. З іншого боку, вони належать до категорії електронних видань і до них можна застосувати принципи класифікації електронних видань [24]. З третього боку, за технологією створення, вони є програмним продуктом і до них можна застосувати Державний класифікатор продукції та послуг ДК 016-97 [23]. Тому в основу класифікації електронних засобів навчального призначення покладено загальноприйняті способи класифікації як навчальних, так і електронних видань, і програмних засобів.

Виходячи з описаних у сучасній літературі та державних стандартах критеріїв, ЕЗНП варто розрізняти:

1. За функціональною ознакою, яка визначає їх значення і місце в навчальному процесі:

  • програмно-методичні (навчальні плани і навчальні програми);
  • навчально-методичні (методичні вказівки, рекомендації, які містять матеріали з методики викладання навчальної дисципліни, вивчення курсу, написання курсових і дипломних робіт);
  • навчальні (підручники, навчальні посібники, тексти лекцій);
  • допоміжні (практикуми, збірники задач, хрестоматії, книги для читання, фільми);
  • контролюючі (тестуючі програми, бази даних);

2. За структурою

  • однотомні електронні видання – електронні видання, видані на одному носію;


69

70