До позакласних форм організації навчання також відносяться семінарські заняття і практикуми.

Як зазначено в українському педагогічному словнику [17, с. 300], "семінар (від лат. seminarium – розсадник; переносно – школа) – один з основних видів навчальних практичних занять студентів вузів, учнів середньої школи, членів наукового гуртка або слухачів курсів. Полягає в самостійному вивченні учнями чи студентами за завданнями педагога окремих питань і тем лекційного курсу з наступним оформленням матеріалу у вигляді реферату, доповіді тощо".

Семінари, як правило, проводяться в старших класах. Учитель наперед визначає тему, мету і завдання семінару, формулює основні і додаткові питання з тем, розподіляє завдання між учнями з врахуванням їх індивідуальних можливостей, підбирає літературу, проводить групові й індивідуальні консультації, перевіряє конспекти [77, с. 171].

Дуже важливою формою організації самостійної пізнавальної діяльності школярів при вивченні фізики є практикум.

В українському педагогічному словнику практикум у школі визначається, як "один з видів лабораторних робіт у старших класах загальноосвітньої школи"[17, с. 268]. Відмінність практикуму від фронтальних лабораторних робіт полягає у тому, що роботи звичайно даються складніші і трудомісткіші, і він проводиться після вивчення великого розділу.

Як уже зазначалося, важливим фактором організації самостійної пізнавальної діяльності школярів є оснащення її сучасними засобами навчання й максимальне використання їх можливостей. Серед засобів наочності мають використовуватися як традиційні (таблиці, моделі, дидактичні матеріали, графопроектори (кодоскопи), діапроектори, зошити з друкованою основою), так і сучасні засоби навчання, зокрема комп’ютери й навчаючі та контролюючі програмні засоби.

Сьогодні є багато педагогічно-програмних засобів (електронних підручників, навчальних та тренувальних комп’ютерних програм, моделюючих



програм тощо) з різних дисциплін, створених для допомоги школярам у самостійному опануванні предметів або окремих тем. Такі педагогічно-програмні засоби (ППЗ) досить часто містять увесь курс дисципліни, який складається з відповідної кількості уроків. Кожен урок розкриває конкретну тему згідно навчальної програми та містить засоби для пояснення необхідної теми: малюнки, світлини, анімації, дикторський супровід, аудіо- та відеофрагменти тощо. Для перевірки знань передбачені контрольні запитання, завдання, тести. Більшість ППЗ побудовано таким чином, що дії учня оцінюються на кожному кроці або після закінчення виконання завдання, а оцінку чи результати роботи, як правило, учень може одразу спостерігати на екрані дисплея.

Дуже корисними будуть як на уроці, так і вдома, інструментальні комп’ютерні системи типу GRANI, DERIVE, які дають можливість учням експериментувати, проводити самостійні дослідження.

З усіх засобів організації самостійної пізнавальної діяльності учнів потрібно вибирати ті, які є найдоцільнішими за певних умов і найкраще відповідають змісту матеріалу, віковим особливостям учнів, завданням уроку та меті даної роботи в цілому.

Можна сформулювати такі правила організації самостійної пізнавальної діяльності учнів з математики і фізики:

–       забезпечення учнів навчальною літературою та консультування щодо інших джерел інформації;

–       врахування вікових та індивідуальних психологічних особливостей, здібностей, інтересів і нахилів учнів;

–       докладне визначення завдань як для окремих учнів, так і для всього класу в цілому;

–       конкретне формулювання певних проблемних завдань для самостійного розв’язання;

–       створення належних організаційно-методичних умов для самостійної пізнавальної діяльності;

–       систематичний контроль і допомога учням (у разі потреби) у процесі самостійної пізнавальної діяльності.

Аналізуючи сказане вище, можна підсумувати, що перед сучасним учителем, зокрема, вчителем математики і фізики, постає завдання впровадження якісно нових видів, форм та методів організації самостійної пізнавальної діяльності школярів. Складовими цього завдання є також необхідність підвищення мотивації та активна позиція учнів щодо виконання самостійних робіт. В основі його знаходяться модернізовані, з урахуванням нових дидактичних завдань та вимог сьогодення компоненти. В якості таких компонентів виступають види, форми та методи організації самостійної роботи учнів з певного предмету.

 Таким чином, організація самостійної пізнавальної діяльності учнів з фізики та математики активізує різноманітні форми сприйняття та засвоєння навчального матеріалу. Оптимальне використання всіх її форм допоможе успішно розв’язати ті задачі, які ставляться перед середньою школою і виховати творчу особистість. Використання різних видів самостійних робіт допомагає вчителю підвищити рівень знань учнів, активізувати пізнавальну активність, урізноманітнити роботу з учнями, як при вивченні нового матеріалу, так і закріпленні вже вивченого.



65

66