Особливості організації та шляхи активізації самостійної пізнавальної діяльності школярів під час вивчення фізико-математичних дисциплін

Самостійна пізнавальна діяльність є ефективною формою навчальної діяльності і визначальною складовою навчально-виховного процесу. Це пояснюється тим, що у процесі самостійної пізнавальної діяльності формуються не лише навички роботи учнів з джерелами інформації, а й відбувається формування інтересу до знань, їх поглиблення та розширення, оволодіння новими прийомами пізнання, формування самоосвітніх навичок, розвиток творчої особистості. Дуже важливими тут є постійні зусилля вчителів, спрямовані на пошук продуктивних форм, методів і засобів організації самостійної пізнавальної діяльності.

 Без сумніву, найґрунтовнішими є ті знання, яких учень набуває самостійно. Щоб навчання було успішним, необхідно не тільки стимулювати активну пізнавальну діяльність учнів, а й вчити їх прийомів цієї діяльності. Відшукання ефективних шляхів організації самостійної пізнавальної діяльності учнів дозволить удосконалити навчально-виховний процес, підвищити його результативність, сприятиме інтелектуальному розвитку, самостійності та творчій активності школярів.

Існує декілька класифікацій методів навчання, запропонованих Ю. Бабанським, І. Лернером, А. Алексюком, М. Скаткіним, М. Махмутовим та багатьма іншими вченими. Польський педагог і психолог В. Оконь в своїй класифікації виділяє групу методів самостійного набуття знань [60, с. 279]. Він характеризує їх як проблемні, засновані на творчій пізнавальній активності учнів у ході розв’язання навчальних проблем, і виділяє наступні методи:



класичний проблемний метод, метод випадковостей, ситуативний метод, банк ідей, мікровикладання та дидактичні ігри.

У класичному проблемному методі, як правило, присутні чотири моменти: 1) створення проблемної ситуації; 2) формування проблем і гіпотез їх розв’язання; 3) перевірка цих гіпотез; 4) упорядкування і застосування отриманих результатів.

Метод випадковостей (case method) ґрунтується на розгляді невеликою групою учнів якогось випадку і на подоланні якихось утруднень з метою пояснення цього випадку. Після отримання описання разом з декількома запитаннями, на які потрібно відповісти, учасники дискусії на протязі декількох хвилин самі формулюють запитання, які мають на меті  пояснити  цей випадок, а вчитель відповідає на них. Потім відбувається характерний процес пошуку відповідей на запитання. На нього впливає встановлення у ході дискусії головної проблеми і похідних від неї проблем, а потім умов, які повинні дозволити розв’язати цю проблему.

Ситуативний метод є близьким до методу випадковостей та ґрунтується на введенні учнів в якусь складну ситуацію. Завдання учнів полягає у тому, щоби зрозуміти цю ситуацію і прийняти потрібне рішення, передбачити наслідки цього рішення, а також знайти інші рішення. Така складана ситуація, як правило, стосується якогось суспільного інституту, що створює необхідність знання учнями принципу функціонування. 

Банк ідей або мозковий штурм заснований на груповому формуванні ідей розв’язання якоїсь задачі, причому мова йде про те, щоби група, яка розв’язує цю задачу, подала якомога більше нових ідей. Тільки після збору всіх ідей група оцінює їх.

Мікровикладання є методом творчого навчання складній практичній діяльності. Цей метод є особливо популярним при навчанні студентів педагогічних вузів. Його використовують у невеликих групах по декілька людей, які спочатку вивчають відповідно вибраний фрагмент шкільного уроку,



17

18