приблизно два рази на місяць, у старших класах – раз на місяць. На контрольних роботах учням пропонують розв’язувати задачі або приклади і включають теоретичні питання, доведення теорем, виведення формул тощо. Контрольні роботи дають  у кількох варіантах, або кожному індивідуальну контрольну роботу. Крім обов’язкової частини, можна включати у контрольну роботу і необов’язкову, щоб учень, який виконав завдання не залишився без роботи.

Однією з педагогічних технологій, яка спрямована на покращення процесу та результатів навчання із урахуванням особистісно орієнтованого підходу, є так званий метод навчальних проектів. В основі цього методу лежить розвиток пізнавальних і творчих навичок учнів, умінь самостійно конструювати знання, орієнтуватися в інформаційному просторі, критично мислити. Проектна робота – вид роботи (переважно в групах), метою якої є підготовка кінцевого продукту. Мета цього виду роботи – дати учню можливість виконати незалежну(самостійну) роботу, побудовану на знанні матеріалу та уміннях і навичках, здобутих упродовж певного періоду вивчення теми. Проектні роботи ідеальні для різнорівневих груп, оскільки кожне завдання може бути виконане учнями, що мають різний рівень підготовки. У процесі проектної діяльності учні реально спілкуються між собою і з навколишнім світом. Метод проектів дозволяє вчителю надати пріоритет різним видам самостійної пізнавальної діяльності учнів.

Теорія та практика проектного підходу до навчання бере свій початок з кінця ХІХ – початку ХХ століття завдяки науковим пошукам вітчизняних та зарубіжних педагогів. У Радянському союзі цей метод використовувався до 1931 року, а потім його використання було заборонено. Останнім часом відбувається відродження методу проектів у навчальному процесі. Цим питанням займається багато педагогів України та Росії:  М. Бершадський, Н. Морзе, Н. Дементієвська, О. Ломакіна, М. Павлова, Т. Трофімова, Т. Башинська, Т. Белявцева, В. Зоц, О. Коберник,    В. Логвин, М. Кісєльова та багато інших.



У педагогічній літературі є різні означення навчального проекту, але в будь-якому випадку він базується на наступних моментах ([55]): 

–       розвиток пізнавальних, творчих навичок учнів, критичного мислення, вмінь самостійно шукати інформацію;

–       самостійної діяльності учнів: індивідуальної, парної, групової, яку учні виконують протягом певного часу; 

–       розв’язування певної значущої для учнів проблеми, яке б моделювало діяльність спеціалістів конкретної предметної галузі; 

–       подання підсумків проектів, що реалізується в реальному вигляді, формі (звіт, веб-сайт, доповідь, газета чи журнал тощо). Ці результати мають мати конкретну форму й бути готовими до застосування на практиці; 

–       співробітництво учнів між собою і вчителем ("педагогіка співробітництва").

Таким чином, метод проектів – це освітня технологія, яка спрямована на придбання учнями знань у тісному зв’язку з реальною життєвою практикою, формування в них специфічних вмінь та навичок завдяки системній організації проблемно-орієнтованого навчального пошуку.

Виходячи з цього, проектна технологія передбачає системне і послідовне моделювання вирішення проблемних ситуацій, які потребують від учасників навчального процесу пошукових зусиль, спрямованих на дослідження і розробку оптимальних шляхів створення проектів, їх неодмінний захист і аналіз підсумків.

Метод проектів дозволяє формувати особистісні якості, які розвиваються лише в діяльності і не можуть бути засвоєні вербально. В ході роботи над проектом учні набувають досвіду індивідуальної самостійної діяльності. Метод проектів стимулює учнів до розв’язування проблем, які передбачають володіння певними знаннями;  розвиває критичне мислення. Учні набувають навички роботи з інформацією (пошук, аналіз, систематизація), вчаться розв’язувати пізнавальні, творчі завдання у співробітництві, при цьому виконують різні соціальні ролі.



56

57