Ю. Мальований звертає увагу на те, що існують різні варіанти і напрями класифікації самостійної домашньої роботи учнів. На його думку, в основі класифікації повинні бути враховані такі фактори: спосіб виконання; функції та етапи засвоєння; характер пізнавальної діяльності учнів; ступінь індивідуалізації тощо [49, с. 112-113]. Найпрактичнішою зі створених ним класифікацій дослідник вважає класифікацію домашніх самостійних завдань за функціями та етапами засвоєння: засвоєння нових знань (теоретичні), формування вмінь та навичок (емпіричні), застосування знань, вмінь та навичок (практичні), узагальнення та систематизація знань (узагальнюючі), комбіновані, підготовка до засвоєння нових знань (підготовчі, пропедевтичні).

Наведені класифікації мають певні особливості, однак всіх авторів об’єднує те, що метою самостійної роботи є активізація навчально-пізнавальної діяльності та підвищення рівня навчальної самостійності учнів. Характеризуючи зв’язки між різними видами самостійної роботи, вчені-педагоги наголошують на необхідності послідовного та системного використання їх у навчальному процесі як необхідного чинника досягнення успіху.

Варто зазначити, що самостійна пізнавальна діяльність може бути виражена у певній формі – фронтальна, групова та індивідуальна. Перша форма організації самостійної пізнавальної діяльності характеризується тим, що: всі учні виконують спільне завдання; учитель проводить загальний інструктаж до його виконання; учні використовують одні і ті ж засоби; вчитель використовує загальні прийоми організації і керівництва діями учнів. Групова форма організації самостійної пізнавальної діяльності характеризується поділом учнів одного класу на декілька груп, що виконують однакові або різні завдання. В останньому випадку реалізується груповий диференційований підхід. І нарешті індивідуальна форма характеризується тим, що кожен учень виконує індивідуальні завдання, користуючись при цьому допомогою вчителя (прямо або опосередковано). У цьому випадку реалізується індивідуальний диференційований підхід.



У процесі організації самостійної пізнавальної діяльності повинна бути прийнята до уваги специфіка навчального предмета: математика, фізика, інформатика, біологія, історія, іноземна мова тощо. Поряд з цим організація самостійної пізнавальної діяльності піднімає цілий ряд питань, які свідчать про готовність до неї самого школяра як суб’єкта цієї форми діяльності. Перше питання – чи вміють школярі у своїй більшості самостійно працювати? Як показують матеріали багатьох досліджень, відповідь на це запитання в цілому негативна, навіть стосовно студентів, не говорячи вже про школярів. Так, за узагальненими даними М. Дяченко і Л. Кандибовича, 45,5% студентів визнають, що не вміють правильно організувати самостійну роботу;  65,8% опитаних взагалі не вміють розподіляти свій час;  85% не думають, що його можна розподіляти [26]. Навіть при деякому умінні самостійно працювати студенти відмічають, що повільно сприймають навчальний матеріал на слух, а також при читанні і конспектуванні текстів. Прийом, осмислення, переробка, інтерпретація і фіксування необхідної навчальної інформації викликають у них істотні утруднення. Таким чином, можна констатувати несформованість в учнів психологічної готовності до самостійної роботи, незнання загальних правил її самоорганізації, невміння реалізувати передбачувані нею дії. Якщо до цього додати недостатньо високий рівень пізнавального інтересу до цілого ряду навчальних дисциплін, то стає зрозуміло, що відповідь на перше запитання негативна.

Тут виникає друге запитання: чи може готовність, потім здатність до ефективної самостійної роботи визначити нову форму діяльності, а не просто спосіб виконання домашніх завдань? Відповідь позитивна, але неоднозначна. Вона визначається тим, що, по-перше, формування такої здатності передбачає загально особистісний розвиток у плані вдосконалення вміння ставити перед собою цілі, вдосконалення самосвідомості, рефлективності мислення, самодисципліни, розвитку себе в цілому як суб’єкта діяльності (наприклад, формування вміння визначати, ставити і реалізувати мету, виробляти узагальнені прийоми дій, адекватно оцінювати результати). По-друге,



49

50