Власне процес самостійної діяльності представляється у вигляді тріади:

мотив – план (дія) – результат. Таким чином, у соціальному плані самостійна діяльність може розглядатися в дуже широкому спектрі. У будь-якому відношенні особистості до навколишнього світу, у будь-якому вигляді її конкретної взаємодії з середовищем.

У педагогічному словнику самостійна робота визначається як "діяльність учня в процесі навчання, яку він виконує за завданням учителя під його керівництвом, але без його безпосередньої участі" [62].

У педагогічній енциклопедії самостійну роботу визначено як "різноманітні види індивідуальної та колективної діяльності учнів, що здійснюються на класних і позакласних заняттях або вдома за завданнями, без безпосередньої участі вчителя" [61].

Більш складне означення можна знайти у словнику з педагогіки: "самостійна навчальна робота – такий вид навчальної діяльності, при якому передбачається певний рівень самостійності учня в усіх її структурних компонентах: від постановки проблеми до здійснення контролю, самоконтролю і корекції з діалектичним переходом від виконання найпростіших видів робіт до більш складних, які мають пошуковий характер, з постійною трансформацією провідної функції педагогічного управління в бік її переходу в форми орієнтації та корекції з поступовою передачею всіх функцій учню" [39, с.302].

На думку М. Моро, "самостійна робота – це така форма організації пізнавальної діяльності учнів, під час якої вони свідомо та активно прагнуть до досягнення поставленої цілі, переборюючи труднощі, які постають на їхньому шляху без безпосередньої допомоги з будь-якого боку" [56], а на думку А. Забарної, "самостійна робота учнів – це такий вид навчальної діяльності, що виконується учнями з використанням розумових і (або) фізичних зусиль як під час уроків, так і в позаурочний час, за завданням і під контролем викладача, але без особистої його участі та спрямований на досягнення поставленої мети" [31, с. 78].



Варто зазначити, що серед зарубіжних вчених також немає єдності в трактуванні поняття "самостійна робота" [74, с. 5]. Так Ф. Фуллер розуміє самостійну роботу як своєрідну форму організації навчального процесу, що передбачає опосередковану участь викладачів у керівництві ним. А П. Дреззел і Л. Сідел трактують самостійну роботу як особливий метод навчання. Дж. Мільтон розглядає самостійну роботу як форму діяльності, а Д. Пелз – як засіб організації навчальної діяльності. В. Пір та А. Річардс визначають самостійну роботу як "незалежне навчання", під час якого викладачі пропонують студентам (учням) програми навчання, але залишають відносну свободу дій у підходах до вирішення практичних проблем.

Як дидактичне явище самостійна робота являє собою, з одного боку, навчальне завдання, з другого – форму вираження відповідної діяльності:  запам’ятовування, мислення, творчої уяви при виконанні учнем навчального завдання, яке в кінцевому результаті приводить його або до отримання нових знань, або до поглиблення та розширення сфери застосування вже здобутих.

Без сумніву, підвищення якості знань, формування пізнавальної активності, самостійності, позитивної мотивації, інтелектуальних умінь є головними завданнями самостійної роботи.

Особливістю самостійної роботи як спеціальної форми організації навчального процесу є такі чинники (рис. 1.1):

Рис. 1.1. Чинники самостійної роботи



10

11