програм, затверджених МОН України чи регіональних та авторських навчальних програм" [27, с. 159].

А в українському педагогічному словнику зазначено, що "предметні гуртки в школі – науково-освітні гуртки, які організуються з метою розширення й поглиблення знань учнів з різних предметів навчального плану школи й розвитку в них інтересу до відповідних галузей науки, художньої літератури й мистецтва, техніки, спорту тощо. Предметний гурток – одна з основних форм позакласної роботи, важливий засіб розвитку в учнів творчих здібностей, формування в них навичок самостійної й дослідницької роботи" [17, с. 269].

Організовуючи роботу гуртка, вчитель повинен докласти максимум зусиль, щоб в учнів підвищувався інтерес до знань, зростала потреба у більш повному й глибокому їх засвоєнні, розвивалася самостійність у роботі, щоб кожен учень приймав найактивнішу участь, працював з повним напруженням своїх сил. Учитель має дбати про високу організованість і дисципліну під час занять, залучати до роботи гуртків якомога більше школярів.

Досить часто члени предметних гуртків беруть участь у масових виховних заходах, тематичних вечорах, конкурсах, олімпіадах, тижнях знань, випускають стіннівки та радіогазети, тощо. Це сприяє поглибленню знань і підвищує інтерес до навчальних предметів. На заняттях математичного гуртка можна пропонували учням для розв’язування цікаві задачі, що вимагають кмітливості й винахідливості, задачі парадоксального характеру, які потребують прояву інтуїції, домислу тощо. Цілеспрямована система таких вправ сприяє виробленню в учнів логічних умінь, розвитку їх математичних здібностей та активізації навчально-пізнавальної діяльності школярів, яка набуває дослідницького характеру під час самостійного розв’язування логічних задач. Технічні гуртки допомагають учням оволодіти певними видами практичної діяльності, набути професійних знань та навичок. Важливо, щоб діяльність технічних гуртків мала суспільне спрямування. Наприклад, члени радіогуртка, крім вивчення радіоапаратури, можуть готувати радіопередачі в школі [77, с. 173].



До позакласних форм організації навчання також відносяться семінарські заняття і практикуми.

Як зазначено в українському педагогічному словнику [17, с. 300], "семінар (від лат. seminarium – розсадник; переносно – школа) – один з основних видів навчальних практичних занять студентів вузів, учнів середньої школи, членів наукового гуртка або слухачів курсів. Полягає в самостійному вивченні учнями чи студентами за завданнями педагога окремих питань і тем лекційного курсу з наступним оформленням матеріалу у вигляді реферату, доповіді тощо".

Семінари, як правило, проводяться в старших класах. Учитель наперед визначає тему, мету і завдання семінару, формулює основні і додаткові питання з тем, розподіляє завдання між учнями з врахуванням їх індивідуальних можливостей, підбирає літературу, проводить групові й індивідуальні консультації, перевіряє конспекти [77, с. 171].

Дуже важливою формою організації самостійної пізнавальної діяльності школярів при вивченні фізики є практикум.

В українському педагогічному словнику практикум у школі визначається, як "один з видів лабораторних робіт у старших класах загальноосвітньої школи"[17, с. 268]. Відмінність практикуму від фронтальних лабораторних робіт полягає у тому, що роботи звичайно даються складніші і трудомісткіші, і він проводиться після вивчення великого розділу.

Як уже зазначалося, важливим фактором організації самостійної пізнавальної діяльності школярів є оснащення її сучасними засобами навчання й максимальне використання їх можливостей. Серед засобів наочності мають використовуватися як традиційні (таблиці, моделі, дидактичні матеріали, графопроектори (кодоскопи), діапроектори, зошити з друкованою основою), так і сучасні засоби навчання, зокрема комп’ютери й навчаючі та контролюючі програмні засоби.

Сьогодні є багато педагогічно-програмних засобів (електронних підручників, навчальних та тренувальних комп’ютерних програм, моделюючих



64

65